Визнання шлюбного договору недійсним

Укладення шлюбного договору, як правило, здійснюється за взаємною згодою та бажанням сторін. І навіть незважаючи на те, що даний документ проходить перевірку нотаріусом перед посвідченням, в майбутньому не виключено його визнання недійсним.

За змістом сімейного та цивільного законодавства шлюбний договір є угодою, яка може бути оскаржена. Це означає, що угода визнається дійсною і відповідає вимогам закону, доки суд не встановить інше. З цієї причини неприпустимою є ситуація, при якій чоловік або дружина відмовляється виконувати умови угоди, мотивуючи це тим, що вважає його недійсним.

Для того, щоб договір, укладений між подружжям, був визнаний недійсним, необхідно, щоб зацікавлена в цьому сторона звернулася до суду з відповідним позовом. Важливо відзначити, що це може бути не тільки та сторона, яка бажає довести недійсність документа, а й та, яка прагне відстояти свої права за ним.

Суд може визнати недійсним весь договір або лише деякі його умови.

Як правило, встановлюється недійсність тієї угоди, яка порушує права та законні інтереси чоловіка чи дружини.

Підстави для визнання шлюбного договору недійсним

Шлюбний договір може бути оскаржений повністю або частково. Крім того, деякі положення угоди можуть бути визнані недійсними. Наступні підстави дозволяють визнати шлюбну угоду недійсною:

• обмеження правосуб’єктності одного з подружжя;
• заборона звертатися до суду для захисту прав, а також інтересів;
• регулювання особистих, індивідуальних взаємовідносин у сім’ї;
• встановлення обов’язків чоловіка або дружини щодо виховання дітей;
• обмеження прав однієї сторони на отримання утримання від іншої сторони при втраті працездатності;
• протиріччя положенням чинного законодавства;
• порушення прав або дискримінація однієї зі сторін.

Наслідки визнання недійсним договору

Недійсність угоди, укладеної подружжям, породжує певні наслідки. Угода, яка не є дійсною, не може спричинити жодних юридичних наслідків з моменту укладення. Кожен з подружжя повинен буде повернути протилежній стороні те, що було отримано ним за такою угодою.

Це означає, що застосовується правило двосторонньої реституції. Коли встановлено недійсність частини договору, тобто певної умови, подружжя повертає один одному те, що було отримано на підставі включення такої умови в документ.

Після того, як невідповідність закону шлюбного договору буде встановлена в суді, стає неважливим, який режим володіння майном у шлюбі був обумовлений в документі. До правовідносин між чоловіком і дружиною починає застосовуватися законний режим, тобто все спільно набуте буде вважатися спільним майном, яким сторони володіють в рівних частках.